«Вселенський розум не завжди справедливий до нас, але у нього відмінне почуття гумору».
Перше Різдво у Нью-Йорку. Грудень, 2011
Моїх вісім років життя у Нью-Йорку найкраще відображені у словах Керрі Бредшоу — героїні одного з моїх улюблених серіалів «Секс і місто»: «Вселенський розум не завжди справедливий до нас, однак у нього відмінне почуття гумору».
Отак все і відбувається: інколи за планом, частіше — хаотично і непередбачувано.
З того часу, як я вийшла через скляні двері аеропорту імені Кеннеді з однією валізою та ноутбуком, пройшло вісім років...
За цей час змінився мій гардероб. Замість підборів та офісних костюмів у шафі з’явились джинси, сорочки, футболки та кеди.
Я ходжу в пралку раз на тиждень та майже нічого не прасую.
На приготування їжі я витрачаю мало часу: готую прості страви і салати, інколи супи; м’ясо і рибу запікаю в духовці.
Готівку замінили банківські карточки. Хоча в гаманці за звичкою завжди маю дрібні купюри.
Продукти купляю раз на тиждень. Все інше — у більшості випадків замовляю он лайн. Улюблений магазин — Amazon.
Я звикла посміхатись незнайомим людям і відповідати на їхні вітання.
У великому місті інші відстані та більше цінується час. 10 хвилин до станції метро і 30 хвилин пішки до школи — це дуже близько. А зустрічі плануються за кілька тижнів.
Я знаю свою вагу у фунтах, але ніяк не можу запамятати ріст у футах і дюймах. Майже не конвертую фарингейти в цельсії, милі в кілометри, а галони в літри.
Я призвичаїлась до іншого відчуття температури, до вологої спеки в липні і до пронизуючого холоду в січні. І знаю, як потрібно одягатись, щоб почуватись комфортно.
До чого я так і не звикла за вісім років — це до голосової пошти. Негавиджу, коли необхідно залишати голосове повідомлення.
Втім, дещо залишилось незмінним.
Я й надалі не дружу зі спортом, не бігаю та не займаюсь йогою. Не вірю в різноманітних коучів та тренінги з розкриття потенціалу.
Я не люблю натовп, тому намагаюсь оминати туристичні місця. А для прогулянок містом обираю тихі безлюдні вулиці — їх є достатньо в мегаполісі.
Я й надалі багато в чому хаотична, спонтанна та нетерпляча. Мені не вистачає вміння і терпіння розпланувати час та визначити пріоритети.
Я так і не стала ідеальною мамою та дружиною. Часто замість того, щоб вчити сина чогось нового та корисного, і варити в неділю борщ, я граю з ним в комп’ютерні ігри і дивлюсь серіали.
А ще я, як і раніше, люблю тюльпани, океан, Нью-Йорк, книги Стівена Кінга, фільми з Аль Пачіно та Ентоні Гопкінсом.
І своїх хлопців безмежно люблю! Хоч інколи й хочу від них втекти. Ненадовго :))
А в цей святковий час хочу попросити: Всесвіте, навіть якщо ти не завжди справедливий, головне — не втрачай почуття гумору! І допоможи не втрачати його мені! Це те, що вкрай необхідно для життя у цьому божевільному місті.
from NYC with love 💕