• Svitlana Sishchuk

Радість контакту від Тараса Прохаська

Updated: Apr 17

В «апокаліптичному» Нью-Йорку задля заспокоєння я читаю Тараса Прохаська — з його розмовами «Радість контакту».

Тарас Прохасько — унікальний спостерігач дійсності. А під час читання в голові звучить його голос — спокійний, навіть монотонний, який нагадує мені океан не в сезон. Хоч Тарас любить гори, але мені асоціюється якраз із розміреними хвилями океану.


~ про спілкування

Спілкування — то є найбільша насолода, найбільший сенс, який я взагалі бачу у житті, принаймні своєму.

~ про контакт

Це просто радість контакту. А контакт є одною із найбільших необхідностей кожної людини.


~ про писання

Грубо кажучи, що все це писання, навіть про найкращі речі, чи якісь наполягання, чи упованння до, чи відкритття очей на, чи ще щось таке — воно в результаті не дає якихось явних наслідків.


~ про дітей

Тобто найважливіше для батьків — відчути особливості тої дитини і не робити з неї якусь копію своїх уявлень про то, якою має дитина бути, тому що одна й та сама дитина може в один момент захоплюватися тим, що ти показуєш, а ща секунду їй це буде або нудно, або противно, або недобре.

І якнайбільше спілкуватися як з повноцінним.


Теперішні діти набагато краще уявляють ширину та розмаїття світу. Сучасні діти усвідомлюють, що вони — особистості, які вільні, свобідні, самоцінні.


~ про школу

Нашій школі бракує того, що й нам усім, — любові до інших, любові до того, що ти комусь робиш. Цього не вистачає офіціантам, цього не вистачає водіям таксі. Тобто не вистачає уважності до того, з ким ти контактуєш, з ким ти працюєш.


Школа — це не виконання програми й навіть не передавання знань. Школа — це співжиття з дітьми. І є речі, які значно важливіші від знань. Якщо вчитель математики ставитиме на перше місце математику, а не вчителювання, то він є поганим учителем.


~ про насильство

Для мене насильство — це самоневдоволення і безпомічність. До насильства вдаються люди, які не люблять себе, які не можуть погодитися з тим життям, яке вони зараз мають. Через насилля вони імітують досягнення чогось кращого, того, про що мріють... Відповідно жертви насильства теж невдоволені собою і готові до насильства у відповідь.


~ про країну

Нам треба здоровіше дивитись на самих себе і країну, в якій ми живемо, і розуміти, що вона є такою, якими є ми. Не треба дивуватися, як воно є, бо ми ж до процесу творення безпосередньо долучаємося.


~ про українську демократію

Але українська моцарела — то те саме, що українська демократія. Тобто демократія є, але з великими іншостями.


~ про світ

Цілому світу загалом бракує аскетизму й самообмеження.


~ про інформацію

Пришвидшення часу пов’язане з пришвидшенням інформації. Тому такою актуальною є «інформаційна гігієна» кожної окремої людини. Єдиний спосіб не бути втягненим у весь цей вир — дозувати, фільтрувати, що потрібно, а що ні. Лише так можна встигнути все, на що ти покликаний, що тобі призначено.


Ми ще не можемо, як кажуть гуцули, дати собі ради з вістями. Бо колись вість була одна місяць, а тепер вони змінюються щосекунди. Треба віддуплитися, що є що.


~ про ставлення до себе

Просто трошки менш серйозно до цього всього треба ставитися. І до своїх вчинків також — трошки більше іронії, самоіронії. Можливо, тоді агресії буде менше.


~ про буття (моє улюблене!)

Я вірю в те, що є так, як є, і інакше бути не може, бо якби могло бути інакше — було б інакше.


Бо, ясно, що бувають моменти, коли є тяжко, коли є дискомфортно, але разом з тим я знаю, що це дуже минуче, і я знаю ті речі, які є для мене постійними, сталими, і які завжди є якимось порятунком.


Читайте також:

Моя медійна столиця світу


#про_книги #справи_буденні

© 2018 За Нью-Йоркським Часом. Сайт створений на Wix.com

  • Facebook - серый круг
  • Instagram - серый круг