top of page

Updated: Aug 11, 2023

За свою історію Нью-Йорк пережив кілька епідемій — жовта лихоманка, холера, поліомієліт, черевний тиф, іспанський грип. Цього року Нью-Йорк став центром ще однієї епідемії — COVID-19. Велике Яблуко дуже повільно повертається до звичного життя. А це історія про те, як жила наша родина в часи найбільших обмежень в місті.

Дозвилля під час Covid-19
Поки дитячі майданчики були зачинені, ми гуляли біля океану

Нью-Йорк «на паузі»

З 22-го березня місто Нью-Йорк, як і штат в цілому, стали на «паузу». Саме так губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо назвав комплекс обмежувальних заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу.


Що означала ця «пауза» для мешканців міста?

Перестали працювати всі підприємства, установи та компанії, які НЕ забезпечували життєдіяльність міста. Не можна було проводити будь-які збори, конференції, виставки. В Нью-Йорку не працювали школи, дитячі садочки, торговельні моли, перукарні, кінотеатри, театри, спортзали, бібліотеки, музеї, тощо. Госпіталі приймали тільки хворих з невідкладними випадками та скасували всі планові операції та процедури.


Натомість працювали аптеки, продовольчі магазини, пральні. Працювали ветеринарні клініки та деякі медичні офіси, але за попереднім записом. У нас була запланована одна процедура на березень для нашої киці, але нас попросили передзвонити після скасування карантину.


Кафе і ресторани працювали виключно у режимі «доставка» і «на винос».

Громадський транспорт (метро, автобуси) працював. Щоправда, закрили деякі лінії метро, а потяги та автобуси курсували з більшим інтервалом.


Комендантської години у місті не було, але і мер міста, і губернатор штату під час своїх брифінгів наполегливо просили не тинятися вулицями без зайвої потреби.


Люди віком 70+ мали залишатись вдома і виходити на вулицю чи користуватись громадським транспортом у разі крайньої необхідності.


Можна було гуляти сім’ями, з дітьми, бігати, кататись на велосипеді чи самокаті, індивідуально займатись спортом на свіжому повітрі, вигулювати собак, дотримуючись дистанції. Можна було пересуватись по місту в індивідуальному авто.


У штаті та місті не закрили парки та пляжі. Єдине - обгородили жовтою стрічкою дитячі майданчики.

Covid-19 в Нью-Йорку
Так розмежовують соціальну дистанцію на парковках біля пляжів на Лонг Айленд

За приписами нью-йорківці й до сьогодні зобов’язані дотримуватись дистанції майже 2 метри.


Також мешканці міста повинні закривати обличчя у громадських місцях, якщо неможливо витримати соціальну дистанцію. Медики і чиновники рекомендували застосовувати до цього шарфи, бандани, багаторазові маски, і навіть показують, як їх зробити самостійно. Медичні маски просили залишити для працівників, які забезпечували життєдіяльність міста. Зараз медичних масок вже вистачає на всіх.


Штрафні санкції були передбачені тільки за недотримання соціальної дистанції. З 7-го квітня штраф збільшили. Раніше сума складала від $200 до $500, тепер — від $500 до $1000. Але я не зустрічала інформації, щоб когось штрафували.


На сайтах міста та штату можна поскаржитись, якщо ви помітили порушення: великі зібрання людей чи підприємства, які працюють, а працювати не мали б.


До цих обмежень нью-йорківці ставились по-різному. Здебільшого з розумінням та виконували рекомендації. В перші тижні карантину людей та авто на вулицях було відчутно менше, ніж зазвичай.

Covid-19 в Нью-Йорку
Порожні вулиці Манхеттену

Під час прогулянок містяни ввічливо обходять одні одних. Маски і рукавиці й дотепер носять багато, але далеко не всі.


Натомість в Нью-Йорку були окремі райони, де від початку карантину майже не зважали на встановлені правила. Здебільшого, це райони компактного проживання єврейських ортодоксальних громад та райони, де живуть афроамериканці та латиноамериканці. Найбільш слухняними виявились мешканці китайських районів. Вони закрили навіть продуктові магазини та ресторани, які могли працювати.


Щодня і мер міста Біл де Блазіо, і губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо вже пів року проводять прямі включення. Вони розповідають про ситуацію в місті/штаті, про кількість підтверджених випадків COVID-19, скількох людей протестували, скільки знаходиться в госпіталях, скільки одужало/померло, які є проблеми із забезпеченням шпиталів, тощо.


Всі ефіри можна переглянути в записах в соціальних мережах. На сторінці мера є окремий хештег #AskMyMayor, де Біл де Блазіо відповідає на окремі питання, які хвилюють мешканців Нью-Йорка. Всі виступи перекладають мовою жестів.

По телебаченню постійно транслюють соціальну рекламу щодо правил під час пандемії.


Як змінилося щоденне життя для нашої родини

Для мене з сином карантин розпочався 16 березня, коли у Нью-Йорку закрили школи. Для чоловіка — тижнем пізніше, коли закрили готель, в якому він працював. Я не можу сказати, що розпорядок дня в нашій сім’ї дуже сильно змінився. Наш графік і раніше був підпорядкований під режим дня сина. Він прокидається рано і рано лягає спати, незалежно від того, чи це будній день, чи вихідний, чи канікули. В карантині час на підйом/відбій змінився всього на 20-30 хвилин.


З 23 березня у дітей розпочалось дистанційне навчання. Наш син навчався у першому класі однієї з муніципальних шкіл Брукліна. У них було організоване дуже якісне дистанційне навчання. Розклад занять був максимально наближений до того, який діти мали в школі. Тому з понеділка по п’ятницю з 9:00 ранку до 2:30 по обіді син був зайнятий в «школі», а я йому допомагала.

Дистанційне навчання в Нью-Йорку
Дистанційне навчання. Наш син мав помічницю

Господарськими питаннями опікувався чоловік. Він купляв продукти, ходив у пральню, куховарив. Чоловік отримував допомогу з безробіття від штату та доплату від федерального уряду. Ця сума менша, ніж він заробляв раніше, але достатня для покриття необхідних витрат: оренда квартири, комунальні послуги, медичне страхування для сина, продукти. З серпня федеральні виплати припинили, а у вересні відновили, але у меншому розмірі - $300 на тиждень замість $600 .


Решту часу ми гуляли, їздиди до океану, читали, розмальовували, складали пазли, дивились мультики чи фільми, грали у приставку.


Найскладніше зміни переносить наш син. Для нього важливий сталий уклад життя, і він дуже любить школу.


А для мене важливим було питання, щоб працювали пральні. В квартирах нашого комплексу, як і в багатьох багатоквартирних будинках в Нью-Йорку, не можна встановлювати пральні машини. Тому ми користуємось пральнею.


В перший тиждень карантину з Amazon зник один з видів корму, який їсть наша киця. Потім він був, але втричі дорожче, ніж зазвичай. Тепер вже все гаразд. Тільки час доставки інколи більше, ніж ми звикли.


Ми не вдягаємо маски і гумові рукавиці, якщо йдемо на прогулянку чи їдемо десь машиною. Я не мию кілька разів на день підлогу з хлоркою. Ми не дезінфікуємо одяг, коли приходимо з вулиці. Частіше, ніж зазвичай, я роблю вологе прибирання в квартирі. А вологі серветки і дезінфектор у мене в сумці були й до епідемії. І руки ми й раніше мили після вулиці завжди. Наш син навчений це робити змалку і контролює всіх інших.


Ми не робимо нічого особливого на карантині, чи такого, чого не робили раніше. Якщо дозволяє погода, виходимо з сином на годину-дві на вулицю з самокатом або велосипедом або виїжджаємо на океан. Чоловік кілька разів на тиждень бігає зранку на набережній біля затоки.


Нашого активного сина час від часу чимось займаємо окремо, щоб дати іншому з батьків відпочити.


Що далі?

Уряд штату розробив поетапний план відновлення звичного режиму життя Нью-Йорка. Всі попередні обмеження діяли до 15-го травня.


З 6-го травня метро Нью-Йорка перестало працювати цілодобово. З 1-ї ночі до 5-ї ранку вагони та станції миють та дезінфікують. Нью-Йоркське метро — це єдина система метрополітену в США, яка працювала в режимі 24/7. Натомість організували додаткові автобуси, щоб на роботу та з роботи могли добиратись ті, хто забезпечує життєдіяльність міста.


У місті і надалі працюють пункти безкоштовної роздачі їжі. Сніданки то обіди можна отримати в 435 пунктах з понеділка по п‘ятницю.


Губернатор Куомо підкреслював, що відновлення роботи установ та підприємств буде відбуватись в різних регіонах штату в різний час. Зараз продовжують контролювати та відстежувати нові випадки захворювання на Covid-19.


Місто поступово, хоч і дуже повільно повертається до звичного ритму. Ми значно менше чуємо сирени швидких, все більше людей гуляють на вулицях і в парках, відкриваються зачинені магазини, кафе і ресторани, за змішаною системою почали роботу школи.


І штат, і місто Нью-Йорк зараз знаходяться в четвертій, останній, фазі відкриття. Хоча в місті й надалі діють певні обмеження: в громадському транспорті та в закритих приміщеннях треба обов'язково прикривати обличчя — мер Де Блазіо навіть пригрозив штрафувати тих, хто відмовляється носити маску. Школярі в приміщенні школи також мають перебувати в масках, в спортзалах — те саме.


В штаті щодня тестують від 70 до 100 тисяч людей, кільксть позитивних тестів коливається від 0,8 до 1,5%.


Впродовж майже чотирьох сотень років Нью-Йорк реагував на спалахи захворювань в місті різними способами. В місті будували водопроводи, нові лікарні, карантинні станції, соціальне житло, створювали парки та зелені зони.


Цього разу нас також очікують оновлення. Побачимо, як зміниться Нью-Йорк після COVID-19.



Які епідемії пережив Нью-Йорк за кілька століть та як змінювалось після цього місто.

Jacob A. (Jacob August) Riis (1849-1914). [Infirmary.] ca. 1890. Museum of the City of New York 90.13.2.322.

У вересні 1668 року Семюель Мегаполенсіс, пастор голландської церкви в новоствореному місті Нью-Йорк, написав своєму другові про те, як Господь «відвідав нас з дизентерією. Багато хто помер, і багато хто лежить хворий». Те, що описував Мегаполенсіс, було, ймовірно, першим спалахом жовтої лихоманки в місті, яка спустошувала його більш століття.


Пастор продовжував: «Схоже, що Бог карає цю землю за її гріхи. Кілька років тому в повітрі з'явився метеор. У минулому році ми бачили страшну комету на заході, трохи вище горизонту. Її можна було спостерігати близько восьми днів, а потім вона зникла. Ми боїмося кари Божої, але допускаємо його милість».


З того часу пройшло більше 350 років. За свою історію Нью-Йорк пережив кілька епідемій смертоносних захворювань. Які з них були найгіршими, і що змінювалось у Великому Яблуці під час кожної епідемії?


ЖОВТА ЛИХОМАНКА Точні статистичні дані щодо ранніх спалахів жовтої лихоманки знайти важко. Але в 1702 році лорд Корнбері, колоніальний губернатор Нью-Йорка, писав, що «за десять тижнів хвороба забрала до п'ятисот чоловік різного віку і статі». Населення Нью-Йорка на той час становило близько 5000 осіб, тобто 10% мешканців міста померло менше, ніж за три місяці.


Справжня причина жовтої лихоманки на той час була невідома. Спочатку вважалося, що основними переносниками були комарі. Багато хто навіть думав, що хвороба поширюється шляхом вживання або вдихання парів гнилої їжі або кави. Однак в XVII і XVIII століттях з'явилися нові версії — від поганих санітарних умов до зростання рівня імміграції. Остання версія була настільки поширена, що жовту лихоманку стали називати «хворобою чужих людей».


Щоб запобігти поширенню спалахів жовтої лихоманки в 1793 році в Нью-Йорку створили перший Департамент охорони здоров’я.


Департамент прийняв кілька суворих законів про карантин, створив комісію для управління сферою охорони здоров'я і уповноважив Загальну рада міста прийняти санітарні розпорядження і призначити санітарного інспектора.


Одне з місць карантину — ферму за межею міста на березі Іст Рівер під назвою «Бел В'ю» (Belle Vue) — купила в 1798 році міська лікарня. Незабаром лікарня Белв‘ю (Bellevue) стала основним місцем для ізоляції тих, хто захворів.

У 1799 році в Нижньому Манхеттені утворили «Манхеттенську компанію». Вона мала забезпечувати населення чистою водою. Організація проклала кілька дерев'яних труб в нижній частині Манхеттена, і вперше нью-йоркцівці отримали проточну воду.


ХОЛЕРА У 1830-х роках впродовж десятиліття, коли населення міста виросло від 200 тисяч до 310 тисяч чоловік, Нью-Йорк постраждав від нових стихійних лих.


У червні 1832 року в Нью-Йорку стався спалах холери. Впродовж наступних двох місяців від холери загине понад 3500 нью-йорківців. А майже 100 тисяч влітку 1832 року покине місто і тимчасово поселиться у верхній частині Хадсон Рівер.

Оскільки ніхто ще не знав, що хвороба поширюється головним чином через заражену воду, місто й надалі ігнорувало проблеми нестачі чистої води.

Joseph Fairfield Atwill (1811-1891). Croton Water Celebration 1842. Ca. 1842. Museum of the City of New York. 29.100.2036.

Тільки у 1842 році в місті завершили будівництво акведука Кротона. Створення резервуарної системи дозволило прокладати водопроводи під час будівництва нових будинків.


Холера знову поширилась містом в 1849 році. Періодичні спалахи хвороби були до 1854 року. Перенаселеність та антисанітарні умови проживання в житлових будинках в робітничих районах Нижнього Іст Сайду сприяли поширенню хвороби.


У 1854 році доктор Джон Сноу з Англії виявив, що холера передається через воду.

Будівництво водопроводів, заборона тримати у місті свиней та належне управління Департаментом охорони здоров'я сприяли зменшенню спалахів холери в Нью-Йорку. Але попереду було протистояння іншим хворобам.


На кінець 1863 року в Нью-Йорку вже проживало більше 800 тисяч осіб.


ЧЕРЕВНИЙ ТИФ У 1883 році Мері Меллон емігрувала до США з Ірландії. Жінка працювала кухарем в декількох сім'ях Нью-Йорку та околиць. Розслідування 1907 року показало, що члени семи з восьми сімей, на кого працювала міс Меллон, заразилися на черевний тиф — неприємну хворобу, викликану бактеріальною інфекцією з симптомами, що включають лихоманку, головний біль, діарею і набряк черевної порожнини.


У самої Мері Меллон симптомів тифу не виявили. Вона вважалась здоровим носієм і згодом її помістили в карантин на три роки в нині занедбану лікарню Ріверсайд на острові Норс Бразер.


Своє знамените прізвисько Тифозна Мері отримала завдяки статті, яку опублікував дослідник Джордж Сопер в журналі Американської медичної асоціації в 1907 році.

Мері Меллон випустили з карантину в 1910 році за умови, що вона не повернеться до приготування їжі. Кілька років вона пропрацювала прачкою, але після повернулася до кулінарії під псевдонімом Мері Браун.


Після декількох спалахів черевного тифу в місцях її роботи, жінку знову заарештували і помістили в карантин на острів Норс Бразер, де вона перебувала до своєї смерті в 1938 році.


Загалом Мері була в ізоляції майже три десятки років.


ПОЛІОМІЄЛІТ Це вірусне захворювання почало регулярно з'являтися в Сполучених Штатах в кінці XIX століття. Перший великий спалах захворювання в Нью-Йорку відбувся влітку 1907 року, коли зареєстрували близько 2500 випадків.


А в червні 1916 року, після того, як зафіксували кілька випадків поліомієліту в італійській громаді в Брукліні, Департамент охорони здоров'я оголосив про епідемію.

У людей, які захворіли на поліомієліт, було два варіанти: самоізолюватись або лягти в лікарню. Оскільки багато людей не мали необхідних для самокарантина умов проживання, у батьків відбирали дітей, і багато з них вмирали в карантинних лікарнях. В кінцевому рахунку, хвороба вразила понад 23 000 осіб на північному сході країни, з них близько 5 000 померли.


ІСПАНСЬКИЙ ГРИП Пандемія грипу розпочалась в Іспанії в 1918, за що отримала назву «Іспанка». Грип швидко поширився на інші країни Європи, включаючи Швейцарію, Францію, Англію і Норвегію. А оскільки потік іммігрантів в Америку не припинявся — незабаром грип перетнув океан на борту атлантичних лайнерів разом з хворими пасажирами.

З кінця 1918 року до початку 1920 року загинуло більше 20 000 жителів Великого Яблука.

Прибиральники на вулицях Нью-Йорка. 1918 рік. National Archives

Незважаючи на той факт, що в Нью-Йорку розташовувалася активна міжнародна гавань, місту в кінцевому підсумку вдалося припинити випадки захворювання на грип за допомогою ряду заходів.


Рада з охорони здоров'я закликала мешканців міста носити маски. В той час використовували гасло: «Краще виглядати кумедним, ніж мертвим».

Працівниці офісу. Нью-Йорк, 1918 рік. National Archives

Крім цього по місту розповсюджували листівки з проханнями всім користуватися носовими хустками, а хворим — дотримуватися суворих умов карантину. Хоча міська програма карантину була в цілому ефективною, вона залежала від доброї волі і співпраці жителів Нью-Йорка. І городяни були доволі слухняні.


Керівник департаменту з охорони здоров'я Ройал С. Коупленд в інтерв'ю The New York Times 19 вересня 1918 року розповідав: «якщо люди хворіють в приватних будинках або квартирах — ми залишаємо їх удома на строгому карантині. Хворих жителів пансіонатів або багатоквартирних будинків ми негайно переводимо в міські лікарні, де їх тримають під суворим наглядом і лікують».


Місця в лікарнях з таким суворим підходом катастрофічно не вистачало, тому доводилося переобладнувати інші місця під госпіталі.

Кондуктори потягів метро. Нью-Йорк, 1918 рік. National Archives

Зрештою, пропорційно населенню, Нью-Йорк переніс епідемію набагато краще, ніж більшість міст США, з показником 3,9 смертей на тисячу жителів. В порівнянні з двадцятьма найбільшими містами в Сполучених Штатах, тільки Чикаго і Цинциннаті повідомили про нижчі показники смертності, ніж Нью-Йорк.


COVID-19 В 2020 році Нью-Йорк опинився в центрі коронавірусної пандемії. Станом на 15 квітня в місті нараховується більше 111 тисяч підтверджених випадків COVID-19.

Графік, що показує кількість хворих на COVID-19, госпіталізованих в лікарні Нью-Йорка. Нью-Йорк, 2020 рік

На щастя, катастрофи, яку пророкували, не сталося. В госпіталі поступає все менше хворих. А губернатор штату Нью-Йорк Ендрю Куомо разом з іншими губернаторами штатів східного узбережжя розробляє план поступового виходу з карантину.


Впродовж майже чотирьох сотень років Нью-Йорк реагував на спалахи захворювань в різні способи. В місті будували водопроводи, нові лікарні, карантинні станції, соціальне житло, створювали парки та зелені зони.


Побачимо, як зміниться Нью-Йорк після COVID-19.



Більше нью-йоркських історій:


Updated: Aug 11, 2023

18% мешканців Нью-Йорка вважають, що Бог створив Ірландію, а все інше з'явилося якось само.

Саме 18% нью-йорківців мають ірландське походження. Тому Велике Яблуко на кілька днів у березні стає зеленим і святкує День святого Патрика.

17 березня 1762 року, 258 років тому, за 14 років до підписання Декларації незалежності, ірландські солдати, що служили в британській армії, пройшли вулицями Нью-Йорка в честь католицького свята святого Патрика, покровителя їхньої країни.

Найбільший «зелений» парад у світі крокував щороку по П’ятій Авеню.

І тільки цього року, вперше з часу його існування, в зв’язку з карантином та небезпекою, пов’язаною із розповсюдженням вірусу COVID-19, парад перенесли на невизначений термін.

Зазвичай в параді брали участь 150 000 чоловік.

Подивитись на це веселе дійство приходили більше 2 мільйонів жителів Нью-Йорку та гостей.

На параді завжди присутні нью-йоркські політики.

Колишній мер Нью-Йорка Ед Кох (який був євреєм за національністю) одного разу проголосив себе «Ед О'Коч» на день параду.

Коли ми побачимо зелений парад наживо — невідомо. Тому пропоную подивитись фото за попередні роки і хоча б так відчути атмосферу свята!





Навіть фургончи з їжею стає зеленим.

Ельфи-глядачі.

Ірландські паби зеленіли ще більше.

Конюштнка з п’ятьма листочками — на удпчу.

У них точно є горщик із золотом!



Емпайр Стейт Білдінг підсвічують зеленим.


До теми:


bottom of page