День святого Патрика в Нью-Йорку

18% мешканців Нью-Йорка вважають, що Бог створив Ірландію, а все інше з'явилося якось само.

Саме 18% нью-йорківців мають ірландське походження. Тому Велике Яблуко на кілька днів у березні стає зеленим і святкує День святого Патрика.

17 березня 1762 року, 258 років тому, за 14 років до підписання Декларації незалежності, ірландські солдати, що служили в британській армії, пройшли вулицями Нью-Йорка в честь католицького свята святого Патрика, покровителя їхньої країни.

Найбільший «зелений» парад у світі крокував щороку по П’ятій Авеню.

І тільки цього року, вперше з часу його існування, в зв’язку з карантином та небезпекою, пов’язаною із розповсюдженням вірусу COVID-19, парад перенесли на невизначений термін.

Зазвичай в параді брали участь 150 000 чоловік.

Подивитись на це веселе дійство приходили більше 2 мільйонів жителів Нью-Йорку та гостей.

На параді завжди присутні нью-йоркські політики.

Колишній мер Нью-Йорка Ед Кох (який був євреєм за національністю) одного разу проголосив себе «Ед О'Коч» на день параду.

Коли ми побачимо зелений парад наживо — невідомо. Тому пропоную подивитись фото за попередні роки і хоча б так відчути атмосферу свята!

Навіть фургончи з їжею стає зеленим.

Ельфи-глядачі.

Ірландські паби зеленіли ще більше.

Конюштнка з п’ятьма листочками — на удпчу.

У них точно є горщик із золотом!

Емпайр Стейт Білдінг підсвічують зеленим.

До теми:

Поводься нормально, або забирайся!

#фото_ньюйорка #ДеньСвятогоПатрика

Поводься нормально, або забирайся!

Be Good, or Be Gone — «Поводься нормально, або забирайся!» — «золоте правило» легендарного ірландського пабу в Нью-Йорку.

В районі Іст Віллаж в Манхеттені на 7-й вулиці, за старими дверима в будинку #15, у напівтемній залі вже більше ста років наливають ель.

Сучасний вигляд найстарішого пабу Нью-Йорка

Це — приміщення одного з найстаріших пивних пабів, або як їх ще називали, «салунів» Нью-Йорку — «Старий ПивДім МакСорліс» (McSorley's Old Ale House).

Так паб виглядав 40 років тому

Підлогою з тирси до барноі стійки відвідувачі крокують 166 років. Звичайно, тирсу час від часу змінюють.

Це майже машина часу посередині модерного центру світу. Від часу, коли паб відкрив імігрант з Ірландії Джон МакСорлі у 1854 році, заклад знаходиться у тій самій будівлі.

Власникам закидали, що жодних прямих доказів того, що бар відкрили саме у 1854 році немає. Натомість, нібито є документи, що це приміщення було вільним до 1861 року.

У відповідь на ці звинувачення, власник пабу Метью Мехер одного разу попросив постійного відвідувача перевернути столи і показав рік «народження» — 1854.

Бар «МакСорліс», картина Джона Слоана, 1912 год

Один з слоганів пабу — «Ми були тут ще до твого народження». За легендою, до пабу попити пива зазирав Абрахам Лінкольн. Правда, на той час вибір у нього був невеликий: світлий ель або темний.

«Ми були тут ще до твого народження»

Лінкольн був не єдиним президентом США, хто відвідував паб. Тут бували Теодор Рузвельт та Джон Кеннеді.

В пабі також смакували пиво Елвіс Преслі, Френк Сінатра та Джон Леннон.

На стінах і поличках в пабі розвішані і розміщені сотні фотографій і предметів, серед яких є такі, які тут від самого відкриття. Жодних артефактів не прибирають зі стін та не викидають з 1910 року, коли помер перший власник пабу Джон МакСорлі.

Жодних артефактів не викидають з 1910 року, коли помер перший власник пабу Джон МакСорлі

Серед експонатів можна знайти запрошення на відкриття Бруклінського мосту, який з’єднав у 1883 році Манхеттен з тоді ще окремим містом Бруклін, та наручники Гудіні.

Під час Сухого закону власники організували виробництво еля в підвалі пабу. Пиво в пабі продавали весь час, поки діяла заборона на алкоголь. Ще одна легенда розповідає, що бармен мав секретну педаль під стійкою. Він натискав на неї, і для найдавніших та перевірених клієнтів наливав в келих справжнє пиво. Для всіх інших доступним був напій під назвою «майже пиво».

В пабі МакСорліс чи не найдовше в Нью-Йорку пили пиво виключно чоловіки. «Хороший ель, сира цибуля та жодних жінок» — такою була філософія пабу до 1970 року. І тільки в серпні 1970 жінки через суд!!! вибороли право знаходитись в пабі.

Територія чоловіків

Навіть власниця закладу Дороті О‘Коннелл, яка володіла пабом з 1940 до 1974 року, не заходила в паб в час, коли він був відкритий для відвідувачів.

До 1986 року чоловіки і жінки користувались одним туалетом. І тільки потім встановили окремий туалет для жінок. Один з власників пабу час від часу буркотів, що має надію, що колись в пабі знову будуть самі чоловіки :)).

Цікаво, що тепер в Нью-Йорку відбувається зворотній процес. І все частіше на туалетах можна побачити табличку All Genders — «Для будь якої статі».

А перша жінка-бартендер стала за стійку паба тільки в 1994 році. Це була дочка власника — Тереза.

У січні цього року помер старий власник пабу Метью Махер. Йому було 80 років. Махер почав працювати у пабі у 1964 році офіціантом та барменом. Пізніше він став менеджером, а потім — й власником закладу. Пабом зараз управляє його дочка, а зять працює одним з барменів.

Один з власників пабу — Метью Махер

Власниками пабу з часу заснування були всього три родини.

Цікаві факти:

— паб знаходиться якраз навпроти української церкви Святого Юра;

— хокеїсти команди «Нью-Йорк Рейнджерс», після виграшу кубка Стенлі в 1994 році, святкували перемогу саме в МакСорліс;

— у другому сезоні серіалу «Дивовижна місіс Мейзел» частину епізоду #7 “Look, She Made a Hat” знімали саме в пабі МакСорліс. Паб використали для зображення Cedar Tavern — також справжнього бару в Нью-Йорку.

Тож, всіх з Днем святого Патрика, кожному — горщик із золотом і здоров’я, і всім нам — бути нормальними!

Більше історій Нью-Йорка:

Кава за один цент: був і такий період в історії Нью-Йорка Пекло на колесах: вражаючі фото жахливого нью-йоркського метро

#історії_ньюйорка #ДеньСвятогоПатрика

Френсіс Перкінс — перша жінка в уряді Сполучених Штатів

Про жінку, яку називають «матір’ю соціального забезпечення» і яка змінила Америку.

Березень 1933 року. В Сполучених Штатах розпал Великої депресії. Мільйони безробітних та безхатченків. Новообраний президент Франклін Делано Рузвельт формує уряд.

Посаду міністра праці в своєму уряді Рузвельт запропонував Френсіс Перкінс.

Вона стала першою жінкою в Кабінеті міністрів США. Френсіс Перкінс зайняла свою посаду 4 березня 1933 року.

Френсіс Перкінс (Фанні Корал Перкінс) народилась у 1880 році в Бостоні, батьки були родом з штату Мен.

Батькові належав магазин канцтоварів. З дитинства батько заохочував Френсіс до вивчення історії та читання, вчив дівчину грецької мови.

Маленька Фанні.

На той час жінки рідко навчались в коледжі, але в сім’ї Перкінс не заперечували проти навчання Френсіс. Батьки вважали, що дівчина після закінчення коледжу буде вчителькою, поки не трапиться гідний кандидат для шлюбу. Сама Френсіс бачила своє майбутнє інакше.

Френсіс у юні роки.

Політична та державницька кар’єра Перкінс розпочалась у 1911 році, коли вона стала свідком жахливої пожежі на одній зі швейних фабрик в Нью-Йорку. Під час пожежі загинули 146 працівників.

Вона зробила собі ім’я на посаді керівниці Комісії з безпеки праці в Нью-Йорку. На той час Френсіс вже була знаним експертом з безпеки праці та соціальних питань. Вона допомогла розробити та впровадити багато правил пожежної безпеки, якими користуються до сьогодні.

Губернаторські вибори 1918 року були першими, в яких жінки в Нью-Йорку мали право голосу. Френсіс Перкінс агітувала жінок віддати свій голос за Ела Сміта, її друга і союзника під час попередньої роботи в Олбані. Незабаром після обрання на посаду губернатора Сміт призначив її на вакантне місце в штаті Нью-Йоркської промислової комісії. Перкінс стала першою жінкою, яку призначили на адміністративну посаду в уряді штату Нью-Йорк із щорічною зарплатою в 8 тисяч доларів. Жінкою, яка отримувала найбільшу заробітню плату на державній посаді в США.

На виборах 1928 року Нью-Йорк обрав нового губернатора — Франкліна Делано Рузвельта. Рузвельт попросив Френсіс Перкінс стати уповноваженою штату з питань промисловості. Вона була однією з його найнадійніших довічних порадників.

Після того, як Рузвельт переміг у виборах президента і запропонував Перкінс посаду в уряді, вона висунула ряд умов, які, зрештою, лягли в основу Нового курсу.

Френсіс Перкінс позаду президента Рузвельта, коли він підписує частину Нового курсу 6 червня 1933 року.

Перкінс була поряд з президентом Рузвельтом довгих 12 років, і перебувала на цій посаді довше за будь-кого з міністрів праці. Френсіс Перкінс впроваджувала разом з Рузвельтом Новий курс та працювала в уряді в час Другої світової війни.

В серпні 1933 року Перкінс потрапила на обкладинку щотижневика Time. Вона була однією з 11-ти жінок, які за всю історію видання отримували номінацію «Людина року».

Обкладинка Time. Серпень, 1933 рік.

Її критикували як колеги-урядовці, так і представники профспілок та робітники.

Сама Френсіс визначала свою діяльність так: «Я приїхала до Вашингтону працювати на Бога, Франкліна Рузвельта та на мільйони звичайних бідних робітників».

На час початку роботи в уряді їй було 53 роки. Магістерка соціології. Одружена, одна дочка. Сімейне життя Перкінс було складним. Через два роки після одруження з’ясувалось, що у її чоловіка біполярний розлад. Пізніше ознаки психічної хвороби проявились і у дочки. Френсіс не розповідала про особисте життя та оберігала чоловіка та дочку від зайвої цікавості репортерів.

Френсіс Перкінс з дочкою.

Деякі біографи припускають, що Френсіс мала інтимні стосунки з іншою жінкою, громадським діячем Мері Рамсі. Вони разом жили у Вашингтоні до трагічної загибелі Рамсі у грудні 1934 року. Втім, доказів цього зв’язку немає.

З ініціативи Френсіс в Сполучених Штатах прийняли закони щодо страхування безробіття, мінімальноі зарплати, понаднормову роботу та 40-годинний робочий тиждень. Вона вимагала заборонити дитячу працю та відстоювала права жінок-робітниць щодо безпечних умов праці. Все це сьогодні ми сприймаємо як належне. Єдиний пункт, якій Френсіс не вдалось виконати зі своєї програми, це забезпечити загальний доступ до медичної допомоги.

Право залишити собі дівоче прізвище Френсіс відстояла у суді. Вона не хотіла, щоб її громадська діяльність зашкодила кар’єрі чоловіка, який певний час працював секретарем мера Нью-Йорку.

Впродовж своєї професійної кар'єри, Френсіс вела журнал під назвою «Записки про чоловічий розум».

Загалом вона вдягалась дуже скромно: майже не носила прикрас та не користувалась косметикою.

Після завершення урядової кар’єри Френсіс Перкінс до кінця свого життя викладала в Корнелському університеті.

Померла Френсіс у віці 85 років в Нью-Йорку.

У 2015 році Френсіс Перкінс визнали однією з визначних осіб спільноти ЛГБТ.

Ім’я Френсіс Перкінс носить Міністерство праці Сполучених Штатів (The Frances Perkins Building) і одна зі шкіл у Брукліні (Frances Perkins Academy).

В американському фільмі «Брудні танці» (Dirty Dancing, 1987) головна героїня Френсіс «Бебі» Гаусман з’ясовує, що її назвали на честь Френсіс Перкінс.

Про Френсіс Перкінс написали кілька книг, найвідомішою з яких є книга Кірстін Давней «The Woman Behind The New Deal».

Минулого року Кінорежисер Мік Каует завершив документальний фільм про Перкінс: «Френсіс Перкінс і загальний добробут» (Summoned: Frances Perkins and the General Welfare). Фільм вийшов в ефір на телеканалі PBS 5 березня 2020 року.

Френсіс Перкінс називають «матір’ю соціального забезпечення». Колись вона стала рушійною силою Федерального закону про стандарти праці. І це змінило Америку.

Читайте також:

✔️Кохання довжиною в 73 роки.

✔️Якою має бути зразкова американська дружина.

✔️15+ улюблених цитат з серіалу «Дивовижна місіс Мейзел».

#про_жінок #жінки_в_історії #історії_ньюйорка