Svitlana Sishchuk- Svitlana Sishchuk
З 16 вересня у Нью-Йорку розпочався новий навчальний рік за новими правилами. Ще влітку департамент освіти міста Нью-Йорк запропонував батькам та учням два варіанти навчання: повністю дистанційне або змішану систему — 1-3 дні на тиждень в школі, решта — вдома.
При цьому керівник департаменту освіти Нью-Йорка Річард Карранза наголосив, що який би варіант батьки і учні не обрали, навчальний процес триватиме п’ять днів.
Батьки мали час до 7 серпня визначитись, яку саме систему оберуть вони та їхні діти, щоб департамент та адміністрації шкіл знали кількість дітей в обидвох варіантах та підготували школи. Зі змішаного навчання до дистанційного можна буде перейти у будь-який час, а навпаки — тільки у визначений період.
Для нашого сина, який зараз навчається у другому класі однієї з муніципальних шкіл Брукліна, ми обрали змішану систему навчання. Хоча і маємо позитивний досвід навчання онлайн.
Наша школа — вчителі, і адміністрація — організувала все на дуже пристойному рівні. Я навіть думаю, що це було ідеально: і навчальний процес, і комунікація, і емоційна підтримка, і технічне забезпечення. Після початку карантину в Нью-Йорку дистанційно наші діти вчились 14 тижнів — з березня до кінця червня.
Дистанційне навчання було максимально наближеним до звичайного
З 16 березня, коли у Нью-Йорку закрили всі школи, на підготовку до дистанційного навчання школи мали тиждень.
Наша школа для дистанційного навчання обрала платформу Google Classroom. Для кожного класу вчителі створили окремий віртуальний кабінет, а для кожної паралелі — окремі кабінети для спеціальних дисциплін: музика, наукова лабораторія, фізкультура та мистецтво.
Розклад дистанційного навчання був максимально наближений до звичайного графіку роботи школи. Вчились наші діти з понеділка по п'ятницю з 9:00 до 12:20. В розкладі були всі предмети, як і в школі, тільки уроки були коротшими — 25 хвилин замість 45.
Вчителі викладали завдання, інструкції до них та посилання на додаткові ресурси у Google Classroom. В коментарях до кожного завдання діти могли поставити питання.
Щодня діти заповнювали google-форму, через яку адміністрація відстежувала відвідуваність. Якщо дитина пропускала заняття, батьки мали про це повідомти адміністрацію школи та вчителів.
Тим дітям, які не мали електронних пристроїв, школа або департамент освіти надали у користування під розписку iPad, MacBook або ChromeBook. При цьому, у департаменті наголошували, що в сім’ї у кожного з братів/сестер має бути окремий пристрій. Наша координаторка по роботі з батьками надіслала також контакти інтернет-провайдерів та операторів мобільного зв’язку, які пропонували інтернет безкоштовно або за оплату до $10 на місяць впродовж кількох місяців.
Також адміністрація школи наполегливо рекомендувала, щоб всі учні пообідали після закінчення основного періоду навчання, і тільки потім починали виконувати домашні завдання. Домашню роботу бажано було завершити до 14:50, поки на зв’язку були всі вчителі. Але вчительки нашого класу дозволяли виконувати завдання впродовж тижня — до п’ятниці. Майже кожне завдання вони коментували та давали рекомендації, що потрібно виправити чи вдосконалити.
Вчителі працювали з дому. А діти кожного дня мали змогу поспілкуватись між собою та з вчителями через відео-зустрічі.
Ті учні, хто мав індивідуальний план навчання, отримали додатковий розклад зі спеціальними заняттями. Наприклад, наш син мав окремі години з ерготерапії та з логопедом.
З будь-яких питань, які нам, батькам, були незрозумілі, до вчителів та адміністрації школи ми звертались через Google Classroom, додаток ClassDojo та e-mail.
Впродовж підготовчого тижня батьки отримали на електронну пошту листи з логінами, паролями та кодами до Google Classroom та інших додатків, сайтів і сервісів, які використовувались в школі. Наші вчителі також провели віртуальну зустріч з батьками через Google Meet, присвячену організаційним питанням і надали перелік додаткових онлайн ресурсів, які використовували впродовж домашнього навчання.
Один день першокласника, що займається дистанційно
Кожного ранку до початку занять наші вчительки розміщували у Google Classroom слайд-шоу, в яких містилися аудіо- та відеоінструкції, всі дотичні лінки і посилання. Батькам та дітям не треба було нічого шукати — лише клікати на посилання.
Наприклад, у презентації за 1 квітня, містилася форма відвідування, розклад на день, який включав ранкову зустріч та наступні заняття — музику, природничі науки, фонетику та письмо.
Під час ранкової зустрічі вчителі обговорювали з дітьми емоції та як на них реагувати. «Коли і чому ви злитесь на себе?» — питали вони. «Що простіше: бути люб’язним і приязним щодо самого себе чи до інших? Чому? Якими словами ви можете виразити любов та приязність?». Завданням було написати кільки приємних слів самому собі або їх намалювати.
Під час перерви — перекус, туалет, просто відпочинок, фізкультхвилинка.
Заняття, зокрема, містили наступні вправи. Під час фонетики діти повторювали алфавіт вголос, вчили так звані «sight words» — слова, які часто зустрічаються в англійській мові і вимовляються не так, як пишуться, їх треба просто запам’ятати. Під час читання письма — порівняти слова ”like” та ”as” та написати вірш, використовуючи порівняння.
Загалом впродовж всіх 14 тижнів дистанційного навчання я була дуже задоволена роботою наших вчителів.
Вчителі організували та пояснили все так, що на другий день наш син сам заповнював Google форму з відвідування. А на третій день навіть найбільш залучені батьки (такі, як я) заспокоїлися і залишили дітей займатися самостійно. Час від часу хтось з батьків з’являвся в камері в піжамі з кавою.
В батьківській групі ми жартували, що найбільше завдань було від вчителів фізкультури. А найбільш цікавими були завдання з письма. Вони мене просто вразили: діти писали вірші та цілі оповідання з вступом, основною частиною та висновками.
За час навчання ми дізнались, що Міс Д. спілкується з дітьми з кухні, а Міс Ч. — зі спальні. Ніхто не переймався з приводу чашки з чаєм на столі чи розкиданих дитячих іграшок на задньому тлі.
Моя роль у процесі навчання звелась до того, що зранку я мала забезпечити заряджений та підключений до інтернету пристрій, інколи — роздрукувати якісь матеріали, сфотографувати виконані завдання і відправити їх у Google Classroom (згодом син часом і це робив самостійно), піти з кімнати геть і не заважати.
На жаль, так було не в кожній школі. Наш особистий досвід показав, що дистанційне навчання може бути крутим, цікавим і корисним. І я не виключаю дистанційної чи змішаної форми навчання для сина в середній і вищій школі чи в коледжі.
Але для дитлахів молодшої школи кращим варіантом, на мою думку, є навчання наживо. Саме тому ми обрали для сина змішану форму зі сподіванням на повноцінне навчання в школі найближчим часом.
